Знаменита російська піч, оспівується в давніх переказах, притчах і приказках, являє собою масивну піч з полами (своєрідна лежанка). Як правило, її використовували не тільки для приготування їжі, а й обігріву приміщень. 19 травня по давнім російським традиціям прийнято відзначати «День російської печі».

Конструктивно російська піч складалася з варильної камери, розташованої в глибині печі і мала своєрідний газовий поріг, виконаний у вигляді стінки між гирлом і варильної камерою. Ця конструктивна особливість дозволяла довше затримуватися під склепінням продуктам згоряння, які згорали більш повно, була можливість встановлення більш простого по конструкції димаря. Так як російська піч була досить масивна, то це дозволяло досить довго зберігати тепло. У печі були присутні дві димові заслінки, викладалися на горищі з цегли кабана, в них робилася камера для копчення, додатково це сприяло збереженню тепла печі. Російська піч викладалася на невеликому дерев’яному зрубі, званому опечек, в ній робили різноманітні ніші для зберігання посуду, полички для начиння.

В якості палива російської печі використовували дрова з берези, осики, липи, сосни, ялини, вільхи та інших порід дерев, також її можна було топити вугіллям і навіть бур’яном або соломою, не кажучи вже про торф, кізяк і т.д.