Зараз ми звикли розглядати пар, більш як теплоносій, проте так було не завжди. Усім нам відомо з уроків історії про перші паровози, пароплави, але це була далеко не вся площина застосування даного агрегатного стану води.

У далекому 1857 році 2 травня французький морський офіцер Фелікс Дю Тампль отримав патент на проект літака з двигуном на паровій тязі. Це був літак - розчалювальний моноплан з тяговим гвинтом і триколісним шасі, якому Дю Тампль присвятив майже всі 1850-і роки.

Літак був з відкритим фюзеляжем довжиною 2,5 метрів і шириною 80 сантиметрів, виконаний з зварних сталевих труб діаметром 30мм, до фюзеляжу кріпилися крила, хвостове оперення і шасі. Двигун розміщався усередині фюзеляжу, на валу двигуна був встановлений шестилопатеві гвинт діаметром 3 метри. Місце пілота, як і належало, позаду двигуна.

Вигнуті алюмінієві труби довжиною по 15 м були силовими елементами крил, вони утворювали передню кромку несучої поверхні. Розмах крил становив 30 метрів. Обшивка з прогумованого шовку кріпилася знизу до труби і до натягнутим уздовж крила шнурах, а в місцях вигину лонжерона були передбачені шарніри, які дозволяли складати крило при стоянці.

Хвостове оперення було виконано з двох рухомих поверхонь - горизонтальної та вертикальної. Подібно крилу мало алюмінієвий трубчатий каркас і матерчату обшивку. Горизонтальне оперення було веєроподібним і крім поворотів у вертикальній площині могло змінювати кут розкриття.