Один з варіантів електричної вугільної дугової лампи, винайдений в 1876 році Павлом Яблочковим, отримав назву «свічка Яблочкова». Дата реєстрації патенту на цей винахід 23 марта 1876 рік. Вона складалася з двох вугільних блоків, приблизно 6х12 мм в перетині, розділених інертним матеріалом, на зразок каоліну або гіпсу. На її верхньому кінці була закріплена перемичка з вугільної пасти або тонкого дроту. Конструкція збиралася і закріплювалася вертикально на ізольованій підставі, при підключенні цієї свічки до джерела струму, запобіжний дріт на її кінці згорял, підпалюючи дугу, яка при горінні, поступово з’їдала електроди і розділовий гіпсовий шар. Свічки живилися змінним струмом від машини Гремма, відповідно при відключенні від джерела живлення, свічка гасла і її не можна було запалити знову, тому що ніякого контакту між електродами вже не було. Доводилося змінювати свічку на нову. Ноу-хау конструкції була відсутність механізму, що підтримує відстань між електродами для горіння дуги, їх вистачало приблизно на 2 години роботи.

Вперше свічку Яблочкова продемонстрували як театральне та вуличне освітлення на Всесвітній виставці в Парижі в 1878 році. Для декорації свічки були закриті ажурними глазурованими кулями зі скла, в яких перебувало від 4 до 12 свічок, з’єднаних послідовно.

Для довідки: російський підприємець і винахідник, військовий інженер, електротехнік Павло Миколайович Яблочков народився 14 вересня 1847 року, в Сердобський повіті Саратовської губернії.