Авторське право є підгалуззю цивільного права, яка регулює відносини, так чи інакше пов’язані зі створенням та використанням творів літератури, науки чи мистецтва, тобто результатів творчої діяльності людей в даних областях.

Вперше в світі закон про охорону авторського права був прийнятий у Венеції 19 березня 1474 року, це був закон про охорону винаходів, в ньому визнавалося поняття «моральне право», а так же виключне право на використання автором свого винаходу, але тільки протягом обмеженого періоду часу.

Попередниками встановленого авторського права були свого роду привілеї. Вони присвоювалися милістю монарха автору винаходу. Ці привілеї, в основному, в той час, поширювалися тільки на художні та літературні твори. Але ця практика була вкрай рідкісною, адже багато людей мистецтва і вчені вважали, що заявляти свої права на свої твори було гріховно і безглуздо тому, що їх твори не є ексклюзивним актом творіння, а являють собою лише частку Божого, але виражену за коштами набутого вміння, посильним способом.