Синтетичні барвники представляють собою органічні сполуки, які використовуються для фарбування різних матеріалів і виробів. Вони стійкі до різних фізичних і хімічних впливів при їх експлуатації, наприклад, до обробки гарячою водою і насиченим паром, до дії активного хлору, високих температур, світла, до погодних умов, морської води, поту, прання, прасування, тертя в мокрому і сухому станах.

Протягом багатьох століть для фарбування різних матеріалів застосовували природні барвники такі як, індиго, алізарин, кармін та інші, всього близько 30 найменувань. У 1771 році був отриманий перший синтетичний барвник дією азотної кислоти на індиго.

Виникнення промислового виробництва синтетичних барвників стало можливим лише після відкриття російським хіміком-органіком Зініним Н. Н. у 1842 році універсального методу отримання аніліну та інших ароматичних амінів. Вже в 1855 році польський хімік Якуб Натансон отримав з аніліну червоний синтетичний барвник.

У 1856 році Вільям Перкін синтезував рожево-ліловий мовеин або колір мальви. Це була величезна заслуга Перкина. Вона полягала в тому, що він оцінив практичне значення свого відкриття і вже через рік почав промислове виробництво мовеина, а також аніліну і нітробензолу, необхідних для його виробництва. Надалі Перкін настільки досяг успіху у виробництві барвників, що залишив науку. Під кінець життя він був зведений в лицарі і став сером.

Англійський хімік-органік Сер Уїльям Генрі Перкін народився 12 березня 1838 року в Лондоні. Іронія, але відкриття одного з перших синтетичних органічних барвників Вільямом Перкін сталося абсолютно випадково. У 1856 році він намагався створити нові ліки від малярії, експериментуючи з кам’яно-вугільною смолою, йому вдалося отримати пурпурну фарбу, яка пізніше і була названа мовеин.

А термін «барвник» був введений в 1908 році російським хіміком-органіком Порай-Кошиць А. Е.