Дніпровська гідроелектростанція імені В. І. Леніна, чи ДніпроГЕС, є найбільшою гідроелектростанцією на півдні Україні. Вона забезпечує електроенергією Донецько - Криворізький промисловий регіон, що є одним з найбільш енергоємних споживачів. Станція побудована в місті Запоріжжі і є найстарішою серед каскаду електростанцій на річці Дніпро.

Попередні дослідження і підготовчі роботи по створенню ДніпроГЕС були проведені в 1921-1922 роках за планом ГОЕЛРО, Державної комісії з електрифікації Росії. Потім, в 1923-1926 роках була виконана споруда Олександрівської греблі. З 1925 по 1928 рік виконувалася споруда самої гідроелектричної станції і установка її механізмів, після, з 1927 по 1929 рік збудовано пристрій електричної мережі високовольтної передачі і трансформаторних підстанцій по основних лініях Катеринослав, Нікополь, Кривий Ріг і вздовж електрифікованих лінії залізниці Олександрівськ-Просяна. З 1929 по 1930 рік були розпочаті роботи по збільшенню потужності станції до 330тис. квт, паралельно велося розвиток мережі безпосередньої передачі в район Олександрівська для порту і промисловості.

Під час Великої Вітчизняної війни ДніпроГЕС виводився з ладу двічі: 18 серпня 1941 року працівниками НКВС і восени 1943 року, під час відступу німців, гребля ДніпроГЕСу була підірвана.

3 березня 1947 року, після проведення відновлювальних робіт вступив в дію перший агрегат Дніпровської ГЕС.

На основі ДніпроГЕСу в місті Запоріжжя (Україна), був створений металургійний, машинобудівний і хімічний промисловий комплекс.