Сучасна лампа розжарювання є таке джерело світла, де використовується тіло напруження, яке вміщено зазвичай в прозору наповнену вакуумом або заповнений інертним газом судину. Нагріваючись до високої температури за рахунок проходження через нього електричного струму вона виробляє випромінювання в широкому спектральному діапазоні, в тому числі і у видимому, в якому ми сприймаємо світ. В сучасних лампах розжарювання в якості тіла напруження використовується в основному спіраль, що виготовляється із сплавів на основі вольфраму. Час «життя» лампи варіюється і коливається в межах 1000 годин роботи. Так було не завжди. За часів всесвітньо відомого американського винахідника і підприємця Томаса Едісона електродів, що використовуються в освітлювальних лампах, вистачало приблизно на 2 години. 21 жовтня 1879 Томас Едісон проводить випробування своєї першої лампи розжарювання з використанням в якості тіла розжарювання вугільної нитки. Випробування були успішні, з’ясувалося, що ця лампа здатна працювати близько 40 годин. Тоді це стало революцією в сфері освітлювальних приладів, основний обсяг яких на той момент займали газові світильники. Нові Едісонової лампи почали впевнено витісняти газові і незабаром світ повністю перейшов на електричне освітлення.