Кисень дуже важливий хімічний елемент, без якого наше існування було б просто не можливим. Він не тільки входить до складу нашої атмосфери, але і є одним з ключових елементів безлічі хімічних сполук, незамінний для цілого ряду хімічних і органічний процесів.

На офіційному рівні першість відкриття кисню визнано за англійським хіміком Джозефом Прістлі, який виділив його в ході своїх експериментів 1 серпня 1774 року. Ним був ініційований процес розкладання оксиду ртуті в герметично закритій посудині. Спочатку Прістлі не зрозумів, що став учасником відкриття нової простоі речовини, він порахував, що в процесі експерименту виділяється одна із складових частин повітря. Назву цієї речовини він визначив як «дефлогістоване повітря» Після того, як Прістлі повідомив про своє відкриття знаменитому французькому хіміку Антуану Лавуазьє, Лавуазьє провівши серію інших хімічних експериментів, встановив що кисень виступає складовою частиною не тільки повітря, але і кислот, а також міститься в багатьох інших речовинах.

Раніше, в 1771 році шведський хімік Карл Шееле прожарюючи селітру з сірчаною кислотою і потім розкладаючи виділений оксид азоту, також отримав кисень, назвавши його «вогненним повітрям». Він теж був знайомий з Лавуазьє і поділився з ним своїми спостереженнями. Разом з цим були опубліковані роботи французького хіміка Петра Байена, в яких той описував свої досліди по окисленню ртуті і подальшого розкладання її оксиду.

В кінцевому підсумку Лавуазьє вдалося систематизувати наявний матеріал і провівши ряд додаткових досліджень він розібрався в природі отриманого газу. Так загальна заслуга відкриття кисню фактично стала належати Прістлі, Шееле і Лавуазьє.