Лауреат Нобелівської премії з хімії 1920 року «у визнання його робіт з термодинаміки», німецький хімік Вальтер Герман Нернст народився в містечку Східної Пруссії, Брізене 25 червня 1864 року. Після початкової освіти, відчуваючи величезну тягу до науки, вивчав фізику в університетах Берліна, Цюріха, Вюрцбурга і Граца. Отримавши в 1887 році за дослідження змішаного впливу магнетизму і теплоти на електричний струм, докторську ступінь, зацікавився хімією.

Серед його робіт відомо відкриття генерації електричного струму, який виникає в металевому провіднику, що нагрівається з одного кінця і розташованому перпендикулярно електричному полю; Нернст вніс величезний вклад у використанні фізичних методів для вирішення хімічних проблем, практично з’явився одним із засновників нової дисципліни - фізичної хімії; досліджуючи поведінка електролітів при пропущенні електричного струму, він відкрив фундаментальний закон, відомий як знамените рівняння Нернста, що встановлює залежність між електрорушійної силою і іонної концентрацією, яке дозволяє з точністю передбачити максимальний робочий потенціал, що отримується в результаті електрохімічного взаємодії, коли відомі тільки вихідні найпростіші фізичні показники тиску і температури. Встановлений ним закон пов’язує і термодинаміку і електрохімічну теорію в єдину область вирішення проблем, які стосуються сильно розбавлених розчинів. Саме завдяки цій важливій роботі, тоді ще юний, 25-річний Нернст був удостоєний широкого всесвітнього визнання.

Займаючись вивченням речовин, які в слідстві розчинення в рідинах не змішуються один з одним, розвинув свій закон розподілу, характеризуючи поведінку цих речовин як функцію концентрації. Це мало важливе значення для таких наук, як медицина і біологія, оскільки дозволяло досліджувати розподіл речовин навіть у різних частинах живого організму.

У 1905 році Нернст сформулював «теплову теорему», яка відома тепер як третій початок термодинаміки. У 1912 році, виходячи з виведеного їм теплового закону, практично обгрунтував неможливість досягнення абсолютного нуля, тому що виникає тенденція до зникнення будь-якої фізичної активності речовин. У 1921 році вченому була вручена Нобелівська премія з хімії.