Відомо, що горілка є пристроєм для підтримання процесу горіння газоподібного, рідкого або пилоподібного палива. По суті цей пристрій забезпечує випаровування палива, наприклад для рідкого, і його змішування з окислювачем, а також формування факела і розподіл процесу горіння. Зараз пальники ділять залежно від призначення на нагрівальні, зварювальні, освітлювальні, а за типом палива - на рідкому паливі, газові, комбіновані, а за способами подачі окислювача, на атмосферні і з примусовою подачею окислювача.

За всю історію свого існування цей пристрій зазнавав масу змін і модифікацій, з метою забезпечення тих чи інших параметрів, необхідних кожному конкретному розробникові. Але відомо, що найперше горілку винайшов німецький хімік і експериментатор Роберт Вільгельм Бунзен 14 червня 1847 року.

В цілому, наука зобов’язана йому дуже важливими дослідженнями, а ім’я Бунзена займає одне з самих гідних місць на сторінках історії класичної хімії. Його роботи стосувалися різних питань неорганічної хімії, арсеноорганіческіх з’єднань і т.д. Працюючи з газоподібними речовинами Бунзен прийшов до відкриття нових методів, сукупність яких лягла в основу нинішнього аналізу газів.